http://www.chitalnya.ru/

Крізь ніч незбагненно тиху

Зимовий вечір скрадається по снігу,
Тремтить у люстрі притишеного озерця
І завмирає в солодкій знемозі серця
Аж там, де сонце рожеву ятрить жагу
Окрайцем неба.

А ніч морозить зашерхлі дива казок,
Між хмар сипнувши студених зірок коралі,
Наш сон колише в дрімотному задзеркаллі.
Не заблукати б. Бо сном тим іще разок
Дихнути треба.

Це зовсім близько – між зорями навпростець,
Сніжком минути зневіри ламкої кригу…
За вдихом видих, крізь ніч незбагненно тиху,
У даль безмежну на віддаль биття сердець
Спішу до тебе.



Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 26.01.2016 00:55