Півоній небесний розквіт

Зблідла тінню мить ночі остання,
Роз’ятривши дрімотне світання
У півоній рожевий бутон.

Крізь настуджену темінь навколо
З-за хмарин розливається кволо
Перламутру тремкий напівтон.

Із леліток духмяних нізвідки
Небо сходить сваволею квітки
У захмар’я леткому саду.

Вітер трепетну квітку колише
В хвилі злету. Між подихів лише
Пелюстками бринить на льоту.

Найніжніша пелюстка черлена
Зайнялася між вітами клена
На хмарин пустотливій межі.

А в пахучих півоній узвишші
Сни відлунює пуп’янок тиші
Дивиною розквіту душі.

Рубрика твору: Світ душі
Рейтинг роботи: 10
Кількість рецензій: 2
Кількість переглядів: 134
Опубліковано: 22.02.2016 10:37

Переглянути профіль автора

Рецензії

Іванна Байда [baidaiv] Додано 29.02.2016 в 18:35 Рецензія: позитивна

Так чітко уявила собі ранок. Супер.

Тетяна Чорновіл Додано 05.03.2016 в 09:35

Сердечно дякую!!!

Віра Петриченко [vera] Додано 22.02.2016 в 23:11 Рецензія: позитивна

Ніжно,задушевно, і звучить мелодійно! наче пісня!

Тетяна Чорновіл Додано 26.02.2016 в 21:42

Мені дуже приємно, що вірш відчувся Вам.
Я жайворонок, чи то журавель щодо сну)) Якось прокинулась і побачила в небі рожеве світання, схоже на пелюстки півонії

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи

Всі авторські права на твори належать їх авторам і охороняються чинним законодавством. Літпортал Читальня.ком надає кожному авторові безкоштовну постугу з публікації творів на підставі призначеного для користувача договору. Відповідальність за зміст творів закріплена за їх авторами
Написати листа адміну