http://www.chitalnya.ru/

Байдужість

Байдужість в хаті поселилась
Десь на окраїні села,
В куточку нишком причаїлась,
Із павуком вуаль плела.

Вуаль невидиму, гнітючу,
Що притупляє душу й зір,
Усе стає чужим, незрячим,.
І черствим : хочеш - вір -не-.вір.

Байдужість раз-у-раз по троху
Перероста у щось таке,
Що всі не мають сили-духу,
Й трава там просто не росте,

І не цікаво, чим живе хто,
І не хвилює його світ,
На допомогу він не прийде,
В своїй норі живе, як кріт…

А може – це така хвороба,
А може – вигадка, мара,
То може треба щось робити -
Байдужість лікувать пора.

І обізвалась, як на диво -
Любов - тендітна і кмітлива,
Смілива, пристрастна, жива –
Врятую світ , не жартома!

Тож дайте шанс мені- Прошу я –
Так палко мовила любов –
У кожне серце зазирну я,
Засяє сонце в ньому знов…

Любити, жити, поважати –
Від Бога – заповіт один,
Хандру, бездушність зневажати,
Байдужість в серце не впускати,
Вона ж розвіється, як дим!

*PVG* Петриченко В.



Автор: Віра Петриченко
Рубрика твору: Лірика філософська
Опубліковано: 24.02.2016 01:00