chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Ридає душа занехаяна...

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


На шпальтах примарної вічності
Пишу я буття свого повість.
У тіні моєї величності
Ховається зраджена совість.

В чорнило добірної підлості
Пір’їну вмочаю блудливу.
Рукою безглуздої гідності
Строчу справедливість брехливу.

В ній, сповнений честі й сміливості,
Крилечка розкинувши янгольські,
Пильную тюрму справедливості,
Возвівши на звої євангельські.

Долаю списом непорочності
Зміюку, без суду знекровлену.
Малюю ікону наочності,
Значущості власної сповнену…

Лоївка коптить неприкаяна
Хвальби незаслуженим трунком.
Ридає душа занехаяна
За чванства безсилим лаштунком.



Рубрика твору: Світ душі
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 104
Опубліковано: 08.03.2016 00:48





© Copyright: Олег Корнієнко



 
Рецензії


Тетяна Чорновіл   [TETYANCH]   Додано 08.03.2016 в 10:11   Рецензія: позитивна

Неймовірно майстерна душевна філософія!
Та з настроїв таких треба виплутуватися...





 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи