http://www.chitalnya.ru/

Тумани неозорі...

Скотилось сонце в сон по неба схилі,
Сяйнувши в хмар завихреному клоччі.
А я ступаю в присмеркові хвилі
І плину поміж шерехами ночі
За обрію сполохану межу.

Втаю від скибки місяця блідого
Про що тремтять тумани неозорі.
З яких далин ятрять мені дорогу
Твого чекання золотаві зорі,
Чаклунці ночі навіть не скажу.



Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 13.03.2016 08:54