http://www.chitalnya.ru/

Час шепоту зір

Дякуючи за натхнення
картині Романа Величка «Солнечные часы»

Там, де зорі шепотом зайшлись
Ніч крізь неозорі сита Часу
Сіє сни. Їх відблиски відразу
Тануть у туманності Колись.

Не світай на хвилі цього сну,
Я з тобою в шепоті розтану.
Серце стиш, бо всю жагу туманну
За межею Часу не збагну.

Хай з імли небесної вгорі
Мить за миттю ніч стікає лунко
Трепетним чуттям твого цілунку
В палахкому відблиску зорі.


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 26.03.2016 18:27