chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Наворожила

[Михайло Буряк]  Версія для друку


Я вже й забув той день,коли циганка,
Наворожила пальчиком мені...
І кирпатенький носик у веснянках
І очі пл весняному ясні...
Було б так мабуть вічно,та сьогодні,
Коли в моєму серці тріснув лід,
Я з сірої буденності безодні
Сором"язливо вийшов в білий світ.
І озирнувшись врешті-решт на людях,
Я зрозумів відразу - це Вона...
Бо калатати так душа у грудях
Не вміла в мене навіть від вина.
Бо хоч і пережив я заметілі,
Пізнав вуста і доторки долонь...,
Але ніразу у моєму тілі,
Ще не горів,не жив такий вогонь...
Бо затяглись,загоїлися ранки,
І принцем став казковим хижий звір...
Коли мені,хтось голосом циганки,
Сказав з під хмар:"Отак нам і невір..."



Рубрика твору: Іронічні вірші
Рейтинг роботи: 8
Кількість рецензій: 2
Кількість переглядів: 404
Опубліковано: 28.01.2009 16:06





© Copyright: Михайло Буряк



 
Рецензії


Софія Кримовська   [sofi]   Додано 06.02.2009 в 16:36   Рецензія: нейтральна

Дуже гарний вірш!
Так легко читати, так приємно





 
Іван Лузан   [dalai_lama]   Додано 30.01.2009 в 17:29   Рецензія: позитивна

Це називаєтся просто Щастям)

А цигани - брехухи всі поголовно.... є анекдот навіть:
"-А мені вчора циганка на базарі по руці гадала. І всього за 80 грн я дізнався шо я лох"

Ні разу - це два слова.

Хай щастить!





 
Михайло Буряк   Додано 30.01.2009 в 18:37

Дякуя за гарний коментар.:)то "циганське" недаремно з мене викотилосэ,в мене сестар вже 3роки з молодим цигано живе



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи