chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Він, вона і чорниці

[Tinatina]  Версія для друку


Оригінальна назва: My Blueberry Nights
Рік: 2007
Країна: Франція, Гонконг, Китай
Режисерр: Вонг Кар Вай
Актори: Наталі Портман, Джуд Лоу, Нора Джонс, Девід Стрейтерн, Рейчел Уейз

«Я не люблю розлучатися і переходити вулицю …», - такі слова могла б сказати Елізабет.
«Я люблю збирати ключі і слухати історії життя », - такі слова міг би сказати Джеремі.
Герої фільму навіть і не здогадувалися як може звичайне кафе на розі з російською назвою «Ключ» поєднати їхні серця. Кожен жив собі, як хотів вдень, але ночі були створені для сліз, поцілунків та чорниць.
Фільм тонкий, спокійний, меланхолічно-медитативний. Життєві драми акторів драматичніші за них самих. Виникає відчуття, що фільм триватиме доти, доки не закінчаться пироги з чорницею в кафе «Ключ». Вонг Кар Вай мабуть сховав недоказані репліки героїв під склом своїх темних окулярів. Хоча у фільмі багато діалогів, хочеться почути щось іще, побачити якусь картинку після фінального поцілунку. Можливо привид електрички як символ невпинного плину часу.
Кафе з чорницями знаходиться у Нью-Йорку, але тут не про нього. Тут про почуття, образи, втечі, наївність, чекання, ключі і чорничні пироги з морозивом. Так солодко і так прозаїчно, як і саме життя.
Весь фільм пронизує ефект ескейпізму, суто американський трюк. Отак собі взяти і проїхати три тисячі кілометрів, надсилаючи через весь континент листи малознайомому хлопцю, - вражаюче просто.
Ліззі спостерігала за життям, стоячи по іншу стойку бару та співчуваючи проблемам інших. Своєю простотою і наївністю вона впливала так чи інакше на долі чужих людей. Вона була свідком трагічної кінцівки поліцейського-алкоголіка, потім стала кульмінаційним моментом для авантюристки з казино. Це все давалося їй просто. Працюючи вдень і вночі, вона вигадала собі мотив – авто. Елізабет могла віддати їй всі свої заощадження, не лякаючись того, що вона може спустити в покер все до останнього цент і навіть не почервоніти (Наталі Портман). Так воно і сталося. Елізабет побувала навіть і в Лас Вегасі, їй майже дістався зелений ягуар. Та все не так просто, ягуар їй просто так ніхто не віддасть. Тут майже стався кульмінаційний момент, але вона все ж спромоглася купити собі якесь авто і мчати хайвеєм до Нью-Йорку, щоб поїсти чорничного пирога в кафе «Ключ» та послухати пісні Нори Джонс. Трохи неправдоподібно, але дуже по-американськи.
Весь цей час Джеремі віддано чекає Ліззі , скурюючи свої самокрутки. Його не зупиняє навіть поява його колишньої, Каті (теж російське ім’я?). Це спогад, це минуле. Примарне майбутнє все ж за Елізабет, яка не дозволила себе довго чекати і тріумфально постала перед Джеремі та дверима його кафе у зеленій в’язаній шапочці.
Фільм вартий того, щоб його подивитися вдвох, а потім блукати містом у пошуках чорничного пирога. Ми знайшли лише чорничні млинці, але все-рівно залишилися задоволеними. Фільмом, поцілунками, млинцями, героями у фільмі та нами.
Перед фільмом можна послухати трохи пісень Нори Джонс і після фільму ще трохи.
Короче, я рекомендую.



Форма твору: Стаття
Рейтинг роботи: 10
Кількість рецензій: 2
Кількість переглядів: 294
Опубліковано: 07.02.2009 00:48



 
Рецензії


Михайло Буряк   [Leslav]   Додано 17.03.2009 в 20:22   Рецензія: позитивна

Цiкаво почиталось





 
Захар ван дер Бюйтен   [Zahar]   Додано 02.03.2009 в 16:49   Рецензія: позитивна

Америка очима Вонга Кар Вая? Джуд Лоу в лажі майже не знімається. Цікаво... Подивлюсь.





 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи