chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Юність

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Переклад вірша Варлама Шаламова
«Юность»,
«Из первых таёжных тетрадей»


В наших більшості дач
Не засвоєно, бач,
Геометрії мудрість нехитру,

Ще в задумці вони
З ранніх днів шалини
Переповнені вольністю вітру.

Вітер раз навесні
І навіяв мені
Ту записку крізь саду палітру.

А писалося там,
Щоб послав я к чортам
Теореми сліпого Евкліда.

Так чудити могла,
Жартома, не зі зла,
Тільки ти, моя милая Ліда.

Через тин я назад
Перескочив у сад
Без тяжких помилок в етикеті.

Ти на присмерку тлі
У мережив імлі,
Як мадам Рекам’є на портреті.

Мабуть ти не дарма
Начиталась Дюма,
Зачесавши волосся на злеті.

З почуттям шелестким
Клен уклоном низьким
Хилить гілку, надламану трохи.

Ми в цім раї одні,
Й нам пісні чарівні
Солов’ї завели до знемоги.

З дачі десь віддаля
Чути гру скрипаля –
Він тепер наш музика придворний.

І зірниця жарка
У відлунні смичка,
У поемі чуттів неповторній.

А смичкова хода
Запальна, молода,
За мелодій струмком урочистим.

Й легко вірити нам
Теплим юності снам,
Передбаченням юності чистим.

Руки ти в тишині
Легко скинеш мені,
Відсахнувшись сполохано зразу.

І забудеш сама,
Що читала Дюма,
Й то, лиш трохи щоб згаяти часу.

Та зірниць феєрверк
Раптом здійметься вверх.
Вже пора мені, Лідо кохана…

Хоч розлучить нас час,
Та образи між нас
Не додасть хай судьба невблаганна.

___

В большинстве наших дач
Никогда не видать
Уважения к геометрии,

Потому что они
В наши ранние дни
Чересчур переполнены ветром.

Это ветер принес,
Как услужливый пес,
Мне записку в закрытом конверте.

Приглашение там,
Чтоб послал я к чертям
Теоремы слепого Эвклида.

Написать мне могла,
И притом не со зла,
Только ты, моя милая Лида.

Я вернулся назад
Через изгородь в сад,
Подчиняясь во всем этикету.

Ты сидишь на скамье,
Как мадам Рекамье,
Кружевные поправив манжеты,

Ты сейчас без ума
Начиталась Дюма,
Причесалась по старым портретам.

Рыжий сломанный клен
К нам пришел на поклон,
Примостясь на крылечка ступени.

Мы хозяева тут,
Соловьи нам поют,
Как хватает им только терпенья.

На ближайшей из дач
Поселился скрипач –
Это он музыкант наш придворный.

И заря горяча
От смычка скрипача,
От поэмы любви непритворной.

И походка смычка
Молода и легка,
И прекрасна его дорога.

И так хочется нам
Верить юности снам,
Нашей юности-недотроги.

И тогда в тишине
Ты протянешь ко мне
Неумелые легкие руки.

И забудешь сама,
Что читала Дюма,
Да и то, вероятно, от скуки.

И зарниц фейерверк
Поднимается вверх.
Мне пора, моя милая Лида...

Между мной и тобой,
Разделенных судьбой,
Никогда не вставала обида.





Рубрика твору: Поетичні переведення
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 123
Опубліковано: 29.05.2016 20:19





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи