http://www.chitalnya.ru/

Жита дикого спрагле колосся...

На завихренні присмерку й світла,
В ночі мареннях чи наяву
Сонця маківка в небі розквітла
І шелеснула в сонну траву,
Аж нахмарене тло зайнялося.

А в пітьмі спалахнули червоні
Цвіту макового пелюстки.
Серед них у духмянім уклоні
Щось шепоче під вітру ривки
Жита дикого спрагле колосся…

Йду без стежки, забувши тривогу,
Не питаю, де взявся тут ти.
Знаю – треба шукати дорогу
В сон, де сполохами темноти
Мліє сонце в гарячому згустку.

Нічка досвітки, маками шиті,
Із росою зронила в траву.
Не вслухайся до шепоту в житі,
Зачекай… Ще між снами зірву
Палахкого цілунку пелюстку.




Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 12.06.2016 20:41