chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Зустріч в дорозі

[Олена Самарич]  Версія для друку


Сліпий дідусь зустрівсь мені в дорозі,
На пероні він стояв самотній.
Лице посміх нене, в руках ціпок.
Так щиро він дивився в очі
Провіднику із потяга, що підійшов.
Що провідник – дівчина молода,
За руку дідуся взяла, спитала:
«Як Ви? Помогти?
Ось ступенька, обережно!»
Він зайшов, і так легко
Подякував, і посміхнувсь.
Що стало всім від посмішки його,
Тах легко, й затишно у душах.
Бо та ніжність від сліпого,
Немов Бог сам руку протягнув.
Одразу бесіду завів,
В очах любов, а в серці ласка,
А із уст приємні речі.
Таких людей, як той сліпий –
Це рідкість у годину нашу
Бо хоч сліпий – та оптимізм,
І щастя в очах його сіяли.
То дар безцінний, і для зрячих.
І так проїхав він у щасті,
І всі вдоволені зостались.
А він такий, все гомонить,
І всім бажає добра й віри,
І терпіння в Душі наші.
Виходячи з вагону – благословив.
І вийшов, й зник.
І от, і все. Дідусь пішов.
А у сих, у нас зостались
Віра, і любов до того сліпого.
Його життя, і оптимізм –
То нам примір.
Як би то ми – живі, здорові,
Були б такі, як він,
То може б горе і біду
Ми бачили в другому світі.
І так жили б в любові, в мирі, в розумінні.
І так життя нас вчить,
Повчає поважати
Всі живущі Душі на Землі,
Бо то все Бог Живий
До нас заходить.
І ми повинні його прийняти і любити.



Рубрика твору: Лірика міська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 79
Опубліковано: 27.06.2016 06:46





© Copyright: Олена Самарич



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи