chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Куниці

[Олена Самарич]  Версія для друку


Там в долині біля лісу
Чагарники ростуть,
Там куниці лісові
В долині тій живуть.

Колись там ліс стояв великий,
А тепер там старі пні,
В них і мешкають куниці,
На радість всім.

Красиві, ловкі, граціозні,
З давнини до нас прийшли.
Щоб люди знали їх в обличчя,
Щоб цінили, й поважали їх.

Бо куниці, то поміч для людей велика,
Вони ловлять на охоті всіх шкідників малих.
Їхнє хутро м'яке й пухке
Цінували дуже хлопці,
Адже в далеку давнину
Наречену купували за хутро її.

Потім вийшла й одиниця грошова,
То все «кун» все був, тобто шкура то одна.
А замість того «куна» потім,
З'явилась гривня золота.

Той звірок сам невеличкий,
Всього з кілограма два,
Та скільки він добра приносив людям,
Знає тільки давнина.

Та в сучасную годину
Звірка куницю треба пошукати?
Бо в Червоній книзі ця тварина
Давно вже проживає.

Хоч як зловить її людина,
Та прируче до себе,
То найкращого товариша
Не знайде вона вже ніде.

Бо то щира, люба, й гарна
Тваринка куниця.
Ласку й любов вона віддасть,
Як неньці родимій.

Так давайте люди добрі
Всю природу милувати,
І тварин з Червоної книги
Не вбивати, а шанувати.

Бо все в природі дуже треба
І людині, і тварині,
Бо все то для роду людського,
Для життя в любові.



Рубрика твору: Лірика пейзажна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 99
Опубліковано: 27.06.2016 06:50





© Copyright: Олена Самарич



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи