chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Мамі

[Олена Самарич]  Версія для друку


Як прийду додому я, низько поклонюся,
Рідній мамі, рідній хаті до землі вклонюся.
Поцілую неньці руки, притулю до серця,
Бо ти в мене сама рідна, сама ти єдина.

Мамо мила, мамо любо, я тобі всім вдячна,
Ти мене на світ пустила, дала всесвіт в руки,
Накормила, напоїла, віру дала в Бога,
Научила, дала розум, й до людей пустила.

Мамо рідна твоя хата до самого віку
В мене буде рідним містом, любов’ю до смерті,
Твоя сила, твоя мудрість мене напуває,
А твоя любов по життю мене научає.

Ти мій Ангел Охоронець, ти моя лелека,
Ти і біль з мене і знімеш, ти зігрієш серцем,
Твої молитви за мене йдуть Богові у руки,
Ти святая моя ненько, ти ласка й турбота.

Коли дивлюсь на тебе я, то спокій наповнює Душу,
Коли речі ти говориш, то широкі води омивають моє тіло від горя,
Коли очі твої сині дивляться на мене,
То я бачу Бога в світі, то я Його чую.

Мамо любо, мамо мила, ти в мене єдина,
Я люблю тебе моя ненько, я сама щаслива,
Своє життя, моя мамо, мені подарила,
Щоб мені добре жилося у цьому світі.



Рубрика твору: Світ душі
Рейтинг роботи: 3
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 110
Опубліковано: 28.06.2016 10:38





© Copyright: Олена Самарич



 
Рецензії


Света Лана   [SvetLana]   Додано 29.06.2016 в 14:00   Рецензія: нейтральна

Своє життя, моя мамо, мені подарила,
Щоб мені добре жилося у цьому світі.

Але не всі діти живуть щасливо.
Діти Донбасу страждають від бомбардувань.
Вони бояться будь-якого з тризубом, як фашиста.

Діти війни
Чуючи окрики «Хенде хох», обіймала дитини мати. На згадку врізався перший урок, З тих часів він запам'ятався про запас: "Перед ворогами рук не піднімати".
А на мерзенне «руссіш Швайн», кулачки звикали стискати. Мама поруч, а з нею рай, був так смачний грудей коровай, що допомагає виживати.
Діти з подивом в очах, чуючи: - «Ахтунг!» - Бігли геть. Від війни колеса до образ забрала лихоліття гроза, їх батьків в безпросвітну ніч.
Розперезався знову фашизм - кровохлёб, людожер, маніяк - І волає: «Москалів на ножі». Цей бред просто незбагненний, у вояків в голові протяг.
Як в гримучому світі, без сну дітям нової війни рости? Шквалом ненависті хвиля, все трощить на шляху вона. Як дітей від війни врятувати?
Знову, дивлячись війні в очі, людям похилого віку кулаки стискати, йти їм навіки за Окоём, де чиста сльоза. Тільки б руки не піднімати!





 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи