http://www.chitalnya.ru/

Андрій Бульба зрозумів


Так школяр, необачно зачепивши товариша й діставши від нього за те лінійкою по лобі, спалахує, як вогонь, скажений вискакує з лавки й женеться за зляканим товаришем своїм, готовий розірвати його на шматки, і раптом натикається на що входить до класу: миттю вщухає його запал і спадає безсила лють.

Подібно до нього, в одну мить пропав, як би не бував зовсім, гнів Андрія. І бачив він перед собою тільки страшного батька.
- Ну, що ж тепер ми будемо робити? - Сказав Тарас, дивлячись йому просто в очі.
Але нічого не знав на те Андрій і стояв, похиливши землю очі.

- Що, синку, допомогли тобі твої ляхи?
Андрій мовчав.
- Так продати? продати віру? Продати своїх? Стій же, злазь з коня!
Покірно, як дитина, зліз він з коня і стояв ні живий ні мертвий перед Тарасом.
- Стій і не ворушись! Я тебе породив, я тебе і вб'ю! - Сказав Тарас і, відступивши крок назад, зняв з плеча рушницю.
(Микола Гоголь)



Автор: Света Лана
Форма твору: Інше
Опубліковано: 03.07.2016 21:03