http://www.chitalnya.ru/

Льон

У далеку давнину,
У древньому Єгипті,
У людей замість одного
Було богів кілька.

Вони їм поклонялися завжди,
При потребах різних,
Подарунки їм носили
До богів не хитрих.

Одна була із них богиня
По імені Ісіда, вона
В повір'ях єгиптян
Давала ячмінь й жито.

До неї завжди приносили
У глечиках воду,
Щоб у полі все родило,
Було що їсти й пити.

Жінки із дітками молились
За добробут в домі.
Бо Ісіда – то сім'ї символ
І материнства, й долі.

У ті пори давнини
Легенда все ходила:
Що це богиня із богинь –
Льон синій людям подарила.

Щоб єгиптяни довго жили,
І були здорові,
Щоб красиві всі ходили,
І льон ріс на полях.

Бо то рослина невелика,
Вся тендітна, й м'яка
Із неї все тканину роблять
Для взуття, і одягу.

Із насінні льону
Ще олію б'ють,
Вона як справжні ліки
Від усіх недуг.

Тільки треба в холоді
Те масло щоб було,
Бо якщо прогіркне,
То яд для крові, і всього.

Як вийдеш тільки в поле житнє,
То одразу видно
Головки льону синього
Тонкі стебла серед жита.

Добрі люди бережіть
Історії давнини старої,
Бо то є знання віків,
Бо то життя в любові.



Автор: Олена Самарич
Рубрика твору: Лірика історична
Опубліковано: 10.07.2016 19:03