chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Життя, буття...

[Олена Самарич]  Версія для друку


Цеє літо є рубіж спокою і миру,
Бо не можна вже так жити
Українцям рідним. Ціни
Всі такі великі, що не хватає пенсій;
Що за газ, а що за воду,
Що пенсіонерам бідним.
Якось все має бути трохи в іншому стилі,
Бо старі люди, то батьки, яких шанувати треба.
А воно виходить навпаки:
Замість шанування дірки.
Що ж це робиться з дітьми?
Що не вспіли встати, а вже
В парламенті сидять та керують у владі?
Має бути як раніш все було нормально:
Всі майбутні керівники із робочих починали.
Так вони по сходинах до перших
Керівників ішли, так вони все знали
І більше ладу нам давали.
А зараз гроші, гроші заробляють
На пенсіонерах й труднях.
Бо ще вони на землях рідних без усталі працюють.
Куди ідеш ти Україно, що так тебе шанують.
Куди ми двигаємось усі, що так собі мандруємо?
Скільки часу ще потрібно ті мільйони грабать,
Щоб на всіх на вас хватило, та щоб і перестали.
Бо Україна це не є тільки державна влада,
Україна то ще є і люд простий з батьками.
Милі пращури ви наші - батьки діток влади
От і мрії всіх здійснились, бо колись казали,
Щоб діткам хороше жилося давайте самі робити,
Ось і все самі зробили, а тепер ні кому не потрібні.



Рубрика твору: Іронічні вірші
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 78
Опубліковано: 29.07.2016 05:47





© Copyright: Олена Самарич



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи