chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Равлик

[Максим Федорченко]  Версія для друку


Жив собі колись один Равлик. Він мешкав у глиняному глеку, який невідомо хто загубив у траві на луках. Може, той глек і не загубив ніхто, а просто кинув, адже була в ньому дірка. Саме через цю дірку в глек потрапив Равлик, який щойно вилупився. Також через ту дірку в глек проростала трава, якою і харчувався Равлик. Жив собі Равлик у глеку, плодився і розмножувався, як і годиться всім живим істотам.

Якось одного дня Равлик вирішив визирнути з свого глека, подивитися на білий світ. Виліз він на край глека та свої півпрозорі ріжки витягнув: а ну ж бо, який він, той білий світ! А над луками дощик іде. Дощові краплини впали на ріжки Равлика, і він їх приголомшено сховав: це ж так неприємно, коли холодна вода потрапляє тобі в очі. Так, в равликів очі розташовані на кінцях їх півпрозорих ріжок.

Почекав Равлик трохи, знову ріжки вистромив – і знову отримав воду в очі. Равлику це геть не сподобалось, і він попрямував назад у глек, де в його затишній півтемряві мешкали інші равлики – його діти, онуки і праонуки.

- Білий світ – то суцільна вода в очі! – повідомив Равлик своїм нащадкам. – Кажу вам нині істину: тримайтеся цього глека і не шукайте нічого іншого поза ним, бо отримувати будете лишень воду в очі.

Така думка поширилася глеком так швидко, як це можливо серед такого повільного народу як равлики. Поступово вона перетворилася на пануюче серед глекових равликів уявлення про будову світу. Світ складається з глека, де затишно, тепло і харчі ростуть прямо нізвідки, та з білого світу, який геть увесь – суцільна вода в очі.

Через деякий час серед равличого народу з’явився молоденький і доволі прудкий равлик, який сам вирішив дізнатися: що ж то воно таке, той білий світ, який, на думку інших равликів, був суцільною водою в очі. Він потихеньку видерся на край глека і обережно вистромив свої ріжки назовні.

А над луками буяло літо. Трави, квіти, сонечко, блакить неба із білими хмаринками – ось що побачив юний равлик. І він швиденько попрямував назад, щоб розповісти усім іншим равликам, що світ – геть інший.

Йому не повірили: всі вже давно звикли вважати, що білий світ за межами глека – то суцільна вода в очі. Над юним равликом глузували, над ним відверто знущалися, а згодом вже почали його звинувачувати. Адже він не лише розповідав нісенітниці про загальновідомі речі, але й підривав авторитет старого Равлика.

Старий Равлик, до речі, повівся гідно. Він сказав равличому народу:
- Я особисто перевірю повідомлення юного заколотника, - і попрямував до краю глека. Та коли він вистромив з глека свої півпрозорі ріжки, погода вже змінилася, як це влітку буває, і над луками пішов дощик. Равлик знову отримав воду в очі і повернувся до інших із цією звісткою. Відтоді з юним равликом вже ніхто не спілкувався – всі вважали його небезпечним божевільним.

Аж тут через деякий час нагодилася корова. Йшла вона собі луками і наступила на старий глек, в якому жили равлики, глек і розсипався. Так равлики втратили належну їм глекову частину світу, опинилися у світі білому і розповзлися ним навсібіч. Побачили вони чимало: і воду в очі, і сонце, і щедрі на траву луки, і безжальну до равликів зиму. Відтоді вже кожен равлик знав, що білий світ – різноманітний, є в ньому і вода в очі та інші негаразди, але є ще й багато смачних, цікавих і прекрасних речей.

І тільки старий Равлик залишився жити під уламками глека. Він настільки звик вважати, що білий світ – то суцільна вода в очі, що навіть ріжки свої ніколи з панциру не вистромляв, щоб подивитися, – беріг очі від води. Так старий Равлик і живе там досі, під уламками глека на луках.

2015



Форма твору: Казка
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 101
Опубліковано: 30.09.2016 10:58





© Copyright: Максим Федорченко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи