Мріє осінь у стихлій імлі |
![]() Таїною тремкої вуалі, У барвистих листків карнавалі Заколисує сни до землі. Ось і ще легковійний листок Злото трепетно схитує долу, Нетривкими чуттями ментолу Роз’ятривши душі холодок. Між дощами в люстерка калюж Задивляється осінь ласкава, Й манить ніч запашна, наче кава, В перестиглому солоді груш. Ще ковток – і на згаслому тлі Сон мій зорями зійде для тебе Там, де з хмарної гущі крайнеба Мріє осінь у стихлій імлі. Автор: Тетяна Чорновіл Рубрика твору: Лірика любовна Опубліковано: 10.10.2016 14:59 |