Мріє осінь у стихлій імлі
Таїною тремкої вуалі,
У барвистих листків карнавалі
Заколисує сни до землі.
Ось і ще легковійний листок
Злото трепетно схитує долу,
Нетривкими чуттями ментолу
Роз’ятривши душі холодок.
Між дощами в люстерка калюж
Задивляється осінь ласкава,
Й манить ніч запашна, наче кава,
В перестиглому солоді груш.
Ще ковток – і на згаслому тлі
Сон мій зорями зійде для тебе
Там, де з хмарної гущі крайнеба
Мріє осінь у стихлій імлі.
Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 10.10.2016 14:59