chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Баляда про часу скороминущі риски

[Петро Ємець]  Версія для друку


Минуло кілька, начебто, хвилин
і де Платон? Вже не кажу Єгова?
Часопис де, називаний “Основа”,
що тут же на ослінчику поклав?

Мене заскочив наглий часу плин.
У благоденственнім і мирнім пребиванні
неначе дон Жуан на дону Ганну
я на життя глибкий дивився став

і де вони, медові скиби тиші?
Реве та стогне гельзин океан.
Де маяв оксамит і цвів бакан
нога крокує в чоботі керзовім.

Мигнувши, зникло враз, і стало іншим,
скипівши, мов газирана вода.
Те, що було, здається, навсігда
змінилося зсередини й назовні.

Куди пливу на повені годин,
мов річкою спливаючі хлібчата?
Жінки довкола, де були дівчата.
Де кучері, там боса голова.

І стирлувалися слова слова слова
у скаженілім юрмищі поспільнім,
перетворилися дерева на вугілля й
смолисте сочиво на стриманий бурштин.



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 65
Опубліковано: 27.11.2016 10:25





© Copyright: Петро Ємець



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи