chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Всю ніч у Дунаю ріки

[Петро Ємець]  Версія для друку


Чому, я не знаю, здалося:
життю недалеко вже край.
Блукав я в безмежній тривозі
і вийшов до річки Дунай.

І в сутінках тихих вечірніх
зустрівся мені чоловік
високім на пагорбі чільнім
і мене скалічив навік.

Він вийшов і став коло броду й
дорогу мені заступив
на берег, де мого народу
розвихрений вогник горів.

І билися ми на порозі
всю ніч у Дунаю ріки.
і смерть недалеко, здалося,
від злодія злої руки.

Важкого його, наче камінь,
я високо в небо підняв
і кинув на землю, і яму
пробила горбата спина.

А він доторкнувся підступно,
зламавши мене у стегні,
як вигасли зоряні крупи
і сонце збудили на дні.

І був я готовий померти
й хвилини лічити почав,
а він возлетів понад твердю
і горб його крилами став.

І був я готовий пірнати
у пекла палаючий став,
а він обійняв мене братськи й
мене богоборцем назвав.



Рубрика твору: Лірика релігійна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 71
Опубліковано: 02.12.2016 04:18





© Copyright: Петро Ємець



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи