http://www.chitalnya.ru/

Всю ніч у Дунаю ріки

Чому, я не знаю, здалося:
життю недалеко вже край.
Блукав я в безмежній тривозі
і вийшов до річки Дунай.

І в сутінках тихих вечірніх
зустрівся мені чоловік
високім на пагорбі чільнім
і мене скалічив навік.

Він вийшов і став коло броду й
дорогу мені заступив
на берег, де мого народу
розвихрений вогник горів.

І билися ми на порозі
всю ніч у Дунаю ріки.
і смерть недалеко, здалося,
від злодія злої руки.

Важкого його, наче камінь,
я високо в небо підняв
і кинув на землю, і яму
пробила горбата спина.

А він доторкнувся підступно,
зламавши мене у стегні,
як вигасли зоряні крупи
і сонце збудили на дні.

І був я готовий померти
й хвилини лічити почав,
а він возлетів понад твердю
і горб його крилами став.

І був я готовий пірнати
у пекла палаючий став,
а він обійняв мене братськи й
мене богоборцем назвав.


Автор: Петро Ємець
Рубрика твору: Лірика релігійна
Опубліковано: 02.12.2016 04:18