chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

До, як годиться, Бісектриси

[Петро Ємець]  Версія для друку


Пора блаженства проминула
прийшла - замішань і тривог.
Я йду від вас туди, де небу
дерева роблять хендехох.

Де ми колись із вами вперше
гуляли та без заковик
у срібнім світлі обіймались,
немов дружина й чоловік.

Тепер же йду від вас. Розбилось
чуття мого яйце-райце
і ви поета не спиняйте,
а повертаючи лице

простежте, як рушаю в далеч,
свій закінчивши перекур,
бо мене кличуть і співають
вогні далеких амбразур.

Не можу я у вашім дзоті
плекати мертве почуття,
тому в далеку путь рушаю,
в далеку путь рушаю я.

Піду, допоки є ще сили,
піду я, поки ще не здох
і понесу в пістрявій торбі
цілунок ваш, загорнений у мох.

У мох - бо він бактерицидний
і називається сфагнум.
А ви, моя кохана, цитьте,
що душу вашу не збагнув.

Забудь, що був такий поетик,
якого так любила ти,
сплітаючись у тет-а-тетах
серед міської суєти.



Рубрика твору: Іронічні вірші
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 138
Опубліковано: 18.12.2016 00:03





© Copyright: Петро Ємець



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи