chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

До спеки я не дуже звик

[Дмитро Овсієнко]  Версія для друку


До спеки я не дуже звик,
Сиджу в затінку граба,
Росте на річці борщовик,
Заглушена кульбаба.
Котився піт із лоба й вух,
Палить, як з жерла пічки
Отруйний, буйний той лопух
Зайняв весь берег річки.
Чотири метри висоти,
До неба стебла пнуться,
Крізь його листя будяки
Ніколи не пробються.
Під дубом я ще сів вгорі,
В ці хащі йти не хочу,
Бо будуть такі пухирі,
Що вилізуть аж очі
На лоба.. Зовсім я поник,
Тривога мене душить,
Як бачу я, як борщовик
Вcі інші трави глушить.
В травиці довго я сидів,
Щеміли в шортах ноги,
А стовбур товстий із грунтів
Висмоктував вологу.
Немов зелений окупант
На річці все займає,
Росте сибірський в нас гігант
І пагоном махає.
Плодиться швидко — просто жах!
В занедбаному полі,
Підступно манять на річках
Суцвіття парасолі.
На дачу швидко я іду,
Нічого вже не прошу,
Де тільки бачу я траву,
Косою її кошу.
На річці був мені урок,
Вже спокій буду мати,
Бо можна буде весь садок
Безплатно віддавати,
Як пустить листя із землі
Лопух цей дивний, буйний,
Раніш не снилося мені,
До чого ж він отруйний.
Щоправда, з нього добрий мед
Збирають з квітів бджоли,
Та білий не зірву букет,
Не доторкнусь ніколи.
Сиджу на дачі, у садку,
Роблю я все, що можу,
Косу підточую свою,
Постійно насторожі.
На річку знову захотів,
Зібрався, як був вільний,
Туди так швидко прилетів,
Неначе божевільний.
Дивився з пагорба, згори,
Не пхав на берег носа,
Махали листям стовбури,
Ламались об них коси.
Затінок з річки уже зник,
Зрубали дуба й граба,
Сміявсь на річці борщовик
І плакала кульбаба...



Рубрика твору: Лірика пейзажна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 58
Опубліковано: 26.01.2017 01:06





© Copyright: Дмитро Овсієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи