chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Танка сутінкових відлунь

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


В тремкій сутіні
Зайшлася зніжена ніч
Лункими танка,
Сипнувши знічев’я їх
В зірну небесну ріку.

@ @ @

Як узнаю я,
Зорі в глибіні неба
Чи в твоїх очах?
Ось-ось нахлине хвиля
Лункого спраглого сну.

@ @ @

З твого весельця
Сплинув сріблястий місяць,
Та й бовтнув ясно на дно.
Марно снує йому ніч
Ці сутінкові сіті.

@ @ @

Порух губ твоїх
Підхопило відлуння
На крила ночі
І шелеснуло стиха
В небесну млу – КОХАЮ…

@ @ @

На краю ночі
Місяць стелить доріжку
По стихлій воді.
Стікає вповні з долонь
Відлуння срібних бризок.

@ @ @

Направ човен свій
У бурштинову сутінь
Тремкої тиші,
Де вибухає лунко
Серце квітки латаття.

@ @ @

Не моя вина,
Що палахтить дика ніч
Крізь лункий туман.
То пустун вітрець мені
Заплів зорі в волосся.

@ @ @

Знаю я… Знаю,
Як місяць вихлюпне вниз
Лунке диво сну,
Ти подаруєш мені
Букетик срібних бризок.

@ @ @

П’ять – сім – п’ять – сім – сім,
Відлунюють сон танка
З серцем в унісон,
І вторить їм десь між хмар
Зніжена медова ніч.




Рубрика твору: Тверді форми
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 17
Опубліковано: 12.06.2017 19:55





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи