chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Манливий ноктюрн

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


У гущі хмар нестримного напливу
З-за обрію займається світанок.
І стиха крізь небес огненне мливо
Стікає в роси ніч, щоб наостанок
Ще раз сяйнути зорями щемливо.

Схитнувши трав притишене колосся,

Як осягнути в шерехів омані
Лункої тиші магію невпинну?
Не знаю. Серця трепети незнані
Вже заманили в зарості люпину,
Щоб ми знайшли в духмяному тумані

Те, що чаклунці ночі не вдалося.

Дай руку! Злинь у марево розквіту,
Де час ятриться тіней густиною,
А ніч за краєм зоряного сліду
Вже не вгадає з досвітку маною,
Чи мріє сон наш у безмежжі світу,

Чи від цілунку серденько зайшлося…




Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 69
Опубліковано: 09.07.2017 06:20





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи