chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Розсвіт

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Переклад вірша Варлама Шаламова
«Утро»,
«Сумка почтальона»


Сяйнув промінчик на стіну
По зсунутих портьєрах,
Мов сонце нишпорить зі сну
Забутий ключ у дверях.

І вітер двері розчахне,
І в сни війне мрійливі
Всіх нот безладдя затяжне
У птаства переливі.

Вже й півень пісеньку свою
Вигукує з-за тину,
Неначе дяк ектенію
У плині літ невпинну.

І крізь його «кукуріку»,
Арпеджіо і трелі
Туманну бачу я ріку,
Хоч і лежу в постелі.

Там хвиля виманить мене
З одежі сну жаркої,
Звабливим холодом лине
В покірному спокої.

Напівдрімотну маєту
Ще в змозі ніч явити.
І я купатись не піду,
Щоб не зустрілися в саду
Нічні страшні сновиди.

Лиш вітер кинувся ривком
Під брязкоти посуди,
Уже пронісся над ставком
Висвистує повсюди.

Ятрить води глибинний сон,
Мов нот струмки в роялі,
Відкривши ранішній сезон
В моїй концертній залі.

І враз у ночі на часах
У дивну пору літню
Тебе я бачу в небесах,
Немов зорю досвітню.

З балкона клен у ясний світ
Захмареної тиші
До тебе сонні лапи віт
Вихитує в узвишші.

І сяєш у промінні ти,
В стрімкій оправі неба.
Не сміє клен із висоти
Торкнутися до тебе.

Всю силу ревнощів моїх
Тебе до вітру з кленом
Залий з висот своїх ясних
Осяянням блаженним.

Хай вітер одіж рве твою
З мотузки коло дому,
Й нам у весільному раю
Сипне зі стель солому.

___

По стенке шарит желтый луч,
Раздвинувший портьеры,
Как будто солнце ищет ключ,
Забытый ключ от двери.

И ветер двери распахнет,
И впустит птичье пенье,
Всех перепутавшихся нот
Восторг и нетерпенье.

Уже, взобравшись на скамью
Иль просто на подклетье,
Петух, как дьякон ектенью,
Заводит многолетье.

И сквозь его «кукареку»,
Арпеджио и трели
Мне видно дымную реку,
Хоть я лежу в постели.

Ко мне, скользка и холодна,
Едва я скину платье,
Покорно кинется волна
В горячие объятья.

Но это – лишь в полубреду,
Еще до пробужденья.
И я купаться не пойду,
Чтобы не встретились в саду
Ночные привиденья.

А ветер покидает дом,
Пересчитав посуду,
Уже пронесся над прудом,
Уже свистит повсюду.

Перебирает воду он,
Как клавиши рояля,
Как будто он открыл сезон
В моем концертном зале.

И нынче летом – на часах
Ты, верно, до рассвета,
Ты молча ходишь в небесах,
Подобная планете.

Облокотившись на балкон,
Как будто на свиданье,
Протягивает лапы клен
К любимому созданью.

И ты стоишь, сама лучась
В резной его оправе.
Но даже дерево сейчас
Тебя задеть не вправе.

Всю силу ревности моей
И к дереву и к ветру
Своим безмолвием залей,
Своим блаженным светом.

И ветер рвет твои чулки
С веревки возле дома.
И, как на свадьбе, потолки
На нас крошат солому.




Рубрика твору: Поетичні переведення
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 50
Опубліковано: 12.08.2017 08:47





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи