http://www.chitalnya.ru/

Зорепад Оріонід

Засіває нічка зорі
В саду марево небесне.
Поміж тіні півпрозорі
Вже ось-ось нугою скресне

Золотавий дивосвіт.

Миті сполох – і над нами
Запальним дощем зайдеться.
Чуєш? Тепло плине снами,
Стугонить у пульсі серця

Зорепад Оріонід.

Мірить час у ночі лоні
Сяйво трепетного плину,
Лиш підстав під дощ долоні –
І відчуєш суть краплинну

Десь у ночі на краю.

Та як тіні полохливі
Збліднуть досвітками трохи,
Не згубись у ясній зливі.
Я з очей твоїх знемоги

Сни солодких зір доп’ю.




Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 08.10.2017 17:45