Зорепад Оріонід |
![]() В саду марево небесне. Поміж тіні півпрозорі Вже ось-ось нугою скресне Золотавий дивосвіт. Миті сполох – і над нами Запальним дощем зайдеться. Чуєш? Тепло плине снами, Стугонить у пульсі серця Зорепад Оріонід. Мірить час у ночі лоні Сяйво трепетного плину, Лиш підстав під дощ долоні – І відчуєш суть краплинну Десь у ночі на краю. Та як тіні полохливі Збліднуть досвітками трохи, Не згубись у ясній зливі. Я з очей твоїх знемоги Сни солодких зір доп’ю. Автор: Тетяна Чорновіл Рубрика твору: Лірика любовна Опубліковано: 08.10.2017 17:45 |