chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Щоб жити – вже не маю духу

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Переклад вірша Варлама Шаламова
«Мне жить остаться – нет надежды»,
«Златые горы»


Щоб жити – вже не маю духу.
Всю ніч біснується пурга,
І білий сніг у завірюху
Трясе драконова рука.

На шмаття порваний драконом,
Не вмру я – з криги проросту.
І стану з ледь відчутним стоном
Весною яблуні в цвіту.

Розкрию деревцем несмілим
В імлі духмяні пелюстки.
Сипну розквіту снігом білим
На вогкі, збуджені листки.

Відчую птаства злет, що рветься
Жагою крил крізь білий світ,
У пісні, сплаканій із серця
На сторінки, між слів розквіт.

Я пеклу все прощаю радо
За дар негаданий стократ,
За цей, у смутку снігопаду
Розквітлий яблуневий сад.

___

Мне жить остаться – нет надежды.
Всю ночь беснуется пурга,
И снега светлые одежды
Трясет драконова рука.

В куски разорванный драконом,
Я не умру – опять срастусь.
Я поднимусь с негромким стоном
И встану яблоней в цвету.

Я встану яблоней несмелой
С тревожным запахом цветов,
Цветов, как хлопья снега, белых,
Сырых, заплаканных листов.

Я встану тысячей летящих,
Крылами бьющих белых птиц
Запеть о самом настоящем,
Срывающемся со страниц.

Я кое-что прощаю аду
За неожиданность наград,
За этот, в хлопьях снегопада,
Рожденный яблоневый сад.




Рубрика твору: Поетичні переведення
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 8
Опубліковано: 01.11.2017 07:54





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи