chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Чи, цей хлопець - забіяка?

[Влад Сокол]  Версія для друку


Я був хлопець - забіяка,
Верховодив - як завжди.
Якщо десь є бійка, сварка -
То тягли мене туди.

Чи -то, бити, чи - то, мстити,
Я мирив всігда обох.
А що мені було робити,
Одну силу мав, - за двох.

Якось, йшов я по дрозі
І насвистував пісень.
Що, ви, думаєте? На розі,
Я зупинився, неначе пень.

Красуню-дівчину побачив,
Очі чарами — сповна.
Ніби хтось мені віддячив,
Дав міцного стусана.

Піді мною Земля шатнулась,
А в очах круги пішли.
Ніби сон, - мені, казалось
І ніби я глухо-німий.

Щось дівчина говорила,
Мене труснула за рукав:
-Ти що, cліпа людина?
Ти ж мене перелякав!

Ти ж, вискочив з-за рогу,
Чуть мене, з путі не збив.
А тепер, давай дорогу,
Таких не бачила я див.

Я хотів їй щось сказати,
Та слова, ніби, забув.
Щось хотів я лепетати,
Та язика, ніби, ковтнув.

Але ж хлопець - я, нівроку.
Честі в мене не віднять.
І у плечах я широкий.
І я підхожу, їй під стать.

Білокурий, сині очі.
Чуть продовжене лице.
Сильні руки — кажуть хлопці,
І постою за нашу честь.

А думки летять в мовчанні.
Скільки часу, вже, пройшло?
Як мені сказать дівчині?
Що, наше щастя - нас знайшло!



Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 38
Опубліковано: 15.12.2017 09:17





© Copyright: Влад Сокол



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи