chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Великому Українському Народові

[Влад Сокол]  Версія для друку


Моя Україно, є ти під гнітом,
Чужих і своїх ворогів.
Ти кров'ю полита, попілом покрита,
Тілами дочок й синів.
Ти зазнавала голод й розруху,
Всіх видів руїн й руйнувань.
Та нескорена сила вольності духа,
Україно моя, ти знову повстань.
Повстань й осуди судів, прокурорів.
Повстань й осуди державних чинів.
Бо можеш, ти, стати країною ізгоїв,
А чини є розсада й кубло павуків.
Паплюжать вони святу Україну,
Від горя людського ще не впились.
Нищать під корінь Українську родину,
Людино, повстань й схаменись.
І мільонний Майдан* повстав у столиці,
Дух народів - свободи волів.
Хоча воля і хоробрість, - як криця,
Та кров пролилася Українських синів.
Примноживши зраду, чиновники влади,
Здали Росії Крим і Донбас.
Сини і дочки - герої Майдану*,
Встали до бою в тривожний час.
Не маючи страху від куль і морозів,
Не маючи сраху від розривів гранат.
Бо єдність міцна Українських народів,
Віра в майбутнє є народний мандат.
Моя Україно — велика родина,
Твердою стопою ідеш у віках.
Нескорений народ - від батька до сина
І прапор України несучи в руках.
І будуть цвісти і вишня, і калина.
В садах заспівають нічні солов'ї.
І будуть щасливі батьки і дитина,
Благословенна, Україно, ти родом своїм.



Рубрика твору: Лірика військова
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 38
Опубліковано: 27.12.2017 02:06





© Copyright: Влад Сокол



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи