Світла краплини

Дякуючи за натхнення
картині Романа Величка «Капли света»

Розітнувши пітьми засторогу,
З вій зі снами розсію тривогу,
Запалю сподівання свічу,
Дивну мантру чекання ясного
У нахмарену ніч промовчу.

Хай ліхтариків маревом лине
І осяє, мов диво краплинне,
Подорожньому втому доріг,
В ночі відблиску миті світлини
Чи надії тремкий оберіг.

Гуснуть сутінню сумніви й досі,
Та затьмарити диво не в змозі,
Запроторивши на манівці –
Подорожній уже на порозі
Із краплиною світла в руці.

Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 340
Опубліковано: 23.01.2018 14:54

Переглянути профіль автора

Рецензії

Влад Сокол [vovan.angeles] Додано 15.05.2019 в 07:03 Рецензія: позитивна

Цей вірш напоминає - нас блудних придорожних, що шуаючи шлях надії в темноті і неможуть дотягнутися до світла. А воно рядом, розкрий очі.
В нас так повелося, чому це так, держимо птаха щастя і тут же його відпускаємо.

Тетяна Чорновіл Додано 16.05.2019 в 11:22

Іноді подорожньому, що заблукав у темноті (реальній чи символічній) дуже важливо відчути й побачити попереду краплину такого світла. На вірш надихнула картина Романа Величка, як і багато його творів, що спонукають до роздумів.
Дякую Вам за відчуття і підтримку!

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи