http://www.chitalnya.ru/

В ніч на 30 листопада, 11 грудня 2013.

Чуєш, люде України! Встаньте татку, сестра і брат!
Знов Михайлівські дзвони б'ють і б'ють в набат.
Набат будить спокій ночі і людей зове без слів: -
Встаньте люди, України, пробуждайтеся від снів!
Встаньте воїни Слави, підійміть мечі і щити,
Бо знов вороже іго пробудилося із тьми.
Вперше дзвін, тей, бив на сполох, вісім сот літ - тому,
Як орда, татаро-монголів, крушала Київську стіну.
А тепер крізь темінь ночі, чутно крик і зойк дітей.
Вони встали за Свободу, без щитів і без мечей.
Наші діти — діти Слави, була музика і спів,
Ніби коршун на здобичу, кримський “Беркут” налетів.
Дітей били кийками і щитами на розмах,
І топтали, - хто не втримавсь на ногах.
А хто вирвався з облоги, доганяли у дворах,
Доганяли по дорогах, ніби звірів на ловах.
Звук набата — допомога, діти кинулись на зов,
І Врата Святі відкрились у Михайлівський собор.
Та не всім було дістатись, до Святих Воріт.
Сліди “Беркута” лишались, від окровавлених чобіт.
Крик дітей і дзвін набата, все змішалося вночі
І кияни пробудились, - засвітилися вогні.
Та ніхто не став чекати, переступивши свій поріг
І на зов набата, люди йшли з усіх доріг.
А набат котивсь лугами, вздовж Дніпровських берегів,
І від Карпат і до Донецька світились тисячі вогнів.
По Волині, і Поліссю, і не минав він сільських хат.
Встань, Вкраїно, встань за Волю, чуєш кличе знову набат.
І на ранок, - на Майдані, мільйоне віче відбулось.
Криваву бойню засудили. А реваншизму - не збулось.
Не дрімайте, Українці, хай в серцях ще б'є набат!
Бо яничари з України, з ворогом - на брудершафт.


Автор: Влад Сокол
Рубрика твору: Лірика історична
Опубліковано: 13.03.2018 01:26