chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Обрій

[Олексій Харченко]  Версія для друку


Зір сягає за обрій. Пестить хмари, омиває сонце, поглинає в себе картини далекого майбутнього та хитре мереживо сплетених вірогідностей своєї долі. Не хоче око вниз спускатися,не хоче дивитися на красу піску та каміння під ногами,хоче лише неба, хоче картин далеких та неясних. Навіть обабіч себе дивитися гидує - надто тут все чітко,надто повсякденно, надто близько для фокусу радості та щастя.
Свині Бог не дав вміння голову задерти,не дав у небо подивитися; а ми наднесвині - не можемо від неба очі відвести,не можемо зрадіти зеленому абрикосу під ратицею. Так і будемо чекати,коли ж той обрій поряд опиниться, по руках поллється,з міражу на землю спуститься; та марна надія.
І час минає марно



Рубрика твору: Прозаїчні мініатюри
Рейтинг роботи: 3
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 60
Опубліковано: 09.04.2018 07:57





© Copyright: Олексій Харченко



 
Рецензії


Влад Сокол   [vovan.angeles]   Додано 18.04.2018 в 06:44   Рецензія: нейтральна

Сумно, коли людина в мріях одне, топче Землю і не тямить, що ганьбить природу, а себе не бачить.





 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи