http://www.chitalnya.ru/

Природа надихає


Любов сама людей знаходить,
Її не можеш зупинить.
Вона закоханим даєтья
В їх очах іскрить, сміється.
Ні в день, ні вніч вона не спить.

Вона у полі між квітками,
В житах на нивах колосить.
І волошками, між житами,
Ніби синіми очами,
Дарує радість й веселить.

Любов садами розквітає,
Духм'яним пахощем п'янить.
В плодах червоної калини,
Терпкого терну і шипшини,
Медовим солодом манить.

Любов природа надихає,
Кохання серцю надає.
І образ цей в душі бажанний,
І лик лише один коханий.
Що жить спокійно не дає.

Любов не має пори року,
Підвласні їй людські роки.
В людей коханням вона зветься,
Вона одна на двох дається -
Мужчині й жінці на віки.


Автор: Влад Сокол
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 15.04.2018 21:28