chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Всесвіт і людина.

[Влад Сокол]  Версія для друку




Чи є початок, чи є кінець? В людини - це, первопричина.
Відлік початку почнемо, коли у світ прийшла людина.
У світ прийшла, а світ вже жив і не було кінця й початку.
Ми, є природні кільця, у ланцюзі — всесвітнього порядку.

Від початку плине час, в суєтливій людській долі,
І турбують мрії нас і тануть , як сніжинки на долоні.
Життя існує на Землі і все живе у своємо русі,
І нас радує буття, в земнім привичнім часі.

Ти знати хочеш простоту - сотворіння світу,
І зрозуміти пустоту, оком нашим непомітну?
Хіба можливо осягти — всесвіт в піднебесній,
Якщо явилися ми на мить, в земний мир чудесний.

Часто кидаємо зір у простір піднебесся,
І думки турбують нас: - Як цей світ створився?
Ми лиш знаєм там є тьма і мороз в просторі,
Там зірки, міри - роясь і народжуються нові.

Всесвіт сповнений буття у Святому дусі.
Міри рушаясь і знов творясь в непреривнім русі.
Творче так задуман світ, по волі Сина і Отця,
І ми являємся на світ із материнського яйця.



Рубрика твору: Лірика релігійна
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 36
Опубліковано: 22.04.2018 20:29





© Copyright: Влад Сокол



 
Рецензії


Тетяна Чорновіл   [TETYANCH]   Додано 26.04.2018 в 09:26   Рецензія: позитивна

Чудовий вірш, який викликає багато роздумів.
Мені здається, що кожен осягає світ на своєму внутрішньому рівні.
І добре, коли внутрішній світ не робить зла і не рушить інших людських світів.





 
Влад Сокол   Додано 28.04.2018 в 20:52

Дякую, що сподобалось і порозумілись. Такі люди. як Ви - будують світле майбутнє.
Якби це у вуха і до рук людей, на Землі була б чисто і квітучо. Люди не знють своеї планети, а вже хочуть гадить на новій.
Я згадую Дніпро, мого дитинства. Течія сильна - по груди у воді не встоїш. Пахло озоном.
А з 1978, я перестав купатися в Дніпрі. Вода мутна, має неприемній вкус і запах. На берегах тьма сміття.
А до водойма не приступити, вскізь бандюги перекрили огорожою.
Там де моя маленька дача, в озері і на березі сміття. Ми з жінкою не раз збирали по 2-3 великі чорні пластикові мішки - пляшки. бумага. пакети, залишки обідів. Один срам.
Як зупинити цей балаган, чи є відповідь?



 
Тетяна Чорновіл   Додано 30.04.2018 в 00:06

Якось схожі з Вашими роздуми викликали в мене бажання їх завіршувати.
Я Вам дам посилання на обидва вірші, в яких цінність не стільки поетична,
як витяг з Вікіпедії під ними)), бо інформації перелопатила чимало, щоб їх написати.
А спинити... Хто зна як. Може природа сама надумає відновити себе, і люди дозріють духовно.
http://www.chitalnya.com/work.php?work=4010
http://www.chitalnya.com/work.php?work=3857



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи