http://www.chitalnya.ru/

Вишневий ноктюрн

З-за хмар, де небо сонця сном зайшлося,
Багрянцями вгорнувши стихлі тіні,
Пантрує нічка зваби пелюсткові
Вишневого духмяного розквіту.

Ступаю в тиші дивне суголосся,
Щоб у манливих тіней мерехтінні,
Пізнати на квітучому алькові
Всевишню суть ясного дивосвіту.

Одчайний вітер білі віти вишні
Хитнув і стих збентежено, допоки
За хвилею квітучої знемоги
Чекання мить у досвітки злітає.

В тумани сходять сутінки затишні.
Лиш вітер пелюстки торкає трохи
Та десь у ніч твої все ближчі кроки
Відлунням тиші серце калатає.




Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 26.04.2018 09:21