chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Дума

[Свiтлана Сопронюк]  Версія для друку


Душе моя, душе моя, ти ж моя єдина,
Як в цім світі наживешся,
Куди ж ти полинеш?

Душе моя єдиная, говори зі мною.
Та й полину як на крилах
Від злих стороною.

Душе моя, душе моя, нині ти світліша.
Вже не плачеш, а співаєш
Та читаєш вірші.

Душе моя, душе моя, а що ти принесла,
Як до Бога на молитві
З тебе крига скресла.

Ой, принесла свої сльози
Та тяжкі страждання.
За гріхи свої печалі
Й світлі сподівання.

Ой ти душе моя мила, а хто ж тебе знає,
Як по світі ходить думка,
Кого зустрічає?

Ой чого ти просиш, душе
В Бога на молитві,
А чи всі твої прохання
Безгрішні та світлі?

Ой просила Бога
В світі щоб не стало горя,
Моїй милій Україні
Усміхнулась доля.


Душе моя співучая,
Заспівай кмітливу,
Та й потішиш моє серце
Сумне та мінливе.

Боже. Боже, дай нам долю
І світлі бажання,
Та на щастя незрадливі
Мирні сподівання.

Доля, доля – мир та воля
Та кохані очі.
Я з тобою заспіваю,
Милий, до півночі.

Душе моя мінливая,
Хто тебе питає?
Коханою називає
А серця не знає.

Душе моя, душе моя,
Ой ти не питаєш,
А що доля тобі судить,
Та й горя не знаєш.

Душе моя єдиная,
А чи ти щаслива,
Що коханого любила,
З Богом говорила?
Що пісні свої співала
І вірші складала,
А якою буде слава,
Ти того не знала.
Тай собі на добру пам’ять
Стрічечку сховала.



Рубрика твору: Світ душі
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 58
Опубліковано: 14.05.2018 09:26





© Copyright: Свiтлана Сопронюк



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи