chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Про співрозмовників

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Притча

Два чоловіки стрілись на дорозі
Знічев’я завели балачку жваву.
Можливо, часто бачитись не в змозі –
Про все точили ляси без угаву.

– Про те мудрують, щоб розпити пляшку,
Минувши їх, роздумував п’яниця,
– Й мені пора вже, бо з похмілля тяжко,
З півлітра хоч у думці проясниться.

– Грабунок мітять, – вирішив злодюга,
Й самому щось украсти закортіло,
Тож натягнув на очі капелюха,
Мерщій зрання намірився «на діло».

Злий чоловік знав точно: – Це підлоту
Мізкують для якогось бідолахи!
Бо на віку не пропускав нагоду
Комусь линути зла задля розваги.

А добрий вірив: – Ті два чоловіки
Гадають, як у вчинках слід лишити.
Що ж я? Хоча б куплю сусідці ліки
Й кота з двора візьму до себе жити.

Поет же серцем чув, що про коханих
Мужі зійшлись притьмом розповідати,
І здумав у небес палких туманах
Своїй коханій зіроньку дістати.

Та й розійшлися балакучі люди,
Тож і моралі в притчі цій немає.
А світ таким навіки був і буде,
Як кожен з нас його в душі сприймає.




Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 16
Опубліковано: 12.06.2018 23:01





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи