|
Жив Адам в саду Едема,
Його Бог там поселив.
Щоб була в його дружина,
Жінку Бог йому створив.
Це для Бога було просто,
Створити Жінку із ребра.
І під стать Адаму ростом,
І щоб любовь у них була .
Щоб тіло жінки було ніжне
І приемне для руки,
Бог зібрав з усього світу
Трояндів білі пелюстки.
І додав до розмаїття
Жовті, темні кольори.
Щоб жінки були у світі
Незрівняної краси.
Очі жінки - вбрали Небо,
Проміння Сонця і зірок.
Бог додав, бо це так треба,
Росинки з вранішних квіток.
А в уста додав Він меду
І ложку терпкого вина,
Щоб муж мав насолоду
І любов п'янка була.
Бог їй дав чарівний голос,
Щоб побуждав він почуття.
І родючість, як житній колос,
Що квітло на Землі життя.
Жінку Бог назвав — Єва,
Вона Матір всіх людей.
Шануйте Землю, як Едему,
І родіть у світ дітей.
На шостий день кінчив творіння,
Бог на сьомий день спочив.
І Землю, люд і його насіння,
Бог благословив і освятив.
|
Версія для друку
