|
Від декого чутно, на весь світ волає,
Творць світів, - це природи буття.
Ця думка дитини, що виростає,
Що починає своє життя.
Зявившись в світ — в лоно природи
У простір світів і вдихнувши життя.
І не турбує його, хто дав цю нагоду,
Щоб ти процвітало — людське диття.
Ти все споживаєш і гадки не маєш,
Що ти є частинка задумки Творця.
Чомуж ти не твориш, а розрушаєш-
Життєві умови - творіння Отця.
Глянь на своє людодійство,
Що ти посіяв і що ти жнеш.
Це не від Бога, твоє лиходійство,-
Що ти від Природи, тільки гребеш.
Ти не створив ні Сонце, ні Небо,
І не створивши - ні краплі Води.
А Мати-Земля зростає, що треба,
А ти ділами не створюй біди.
Народжуєш в світ, подібних до себе,
Можливо забув людську свою суть.
І чекаєш, що хтось прийде з Неба,
Райську тобі прокладувать путь.
|
Версія для друку
