chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Що сієш, те і жнеш.

[Влад Сокол]  Версія для друку



Від декого чутно, на весь світ волає,
Творць світів, - це природи буття.
Ця думка дитини, що виростає,
Що починає своє життя.

Зявившись в світ — в лоно природи
У простір світів і вдихнувши життя.
І не турбує його, хто дав цю нагоду,
Щоб ти процвітало — людське диття.

Ти все споживаєш і гадки не маєш,
Що ти є частинка задумки Творця.
Чомуж ти не твориш, а розрушаєш-
Життєві умови - творіння Отця.

Глянь на своє людодійство,
Що ти посіяв і що ти жнеш.
Це не від Бога, твоє лиходійство,-
Що ти від Природи, тільки гребеш.

Ти не створив ні Сонце, ні Небо,
І не створивши - ні краплі Води.
А Мати-Земля зростає, що треба,
А ти ділами не створюй біди.

Народжуєш в світ, подібних до себе,
Можливо забув людську свою суть.
І чекаєш, що хтось прийде з Неба,
Райську тобі прокладувать путь.






Рубрика твору: Лірика цивільна
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 31
Опубліковано: 07.08.2018 06:11





© Copyright: Влад Сокол



 
Рецензії


Тетяна Чорновіл   [TETYANCH]   Додано 09.08.2018 в 12:17   Рецензія: позитивна

Згодна з кожним словом Вашого чудового вірша! Дехто не задумується над своїми діями і вчинками, що колись за все те прийдеться відповідати, "жати" свою нивку зла, яку засіяв бездумно!





 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи