http://www.chitalnya.ru/

Ноктюрн у плинному трепеті

Осіння нічка сплески тиші плинні
Сочить крізь неба марево безкрає
І в келих сну стікає по краплині,
Аж серце полохливо завмирає,

Що з пульсу раптом кануло до дна.

А трепет тільки мріє у спокої,
Спливає по небесному просторі,
Щоб шалиною повені стрімкої
Нахлинути в той сон, де мліють зорі

Чи палахких туманів густина…

Хоч застелили сутінки дорогу,
Сповили хмари місяця-сновиду,
Іди на хвиль чуття. Пора потроху
Осінню ніч, у трепети розлиту,

Допити й захмеліти без вина.



Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 24.11.2018 18:43