chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Світанковий етюд

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Десь за обрію тінню тремкою,
Оповите маною спокою,
Нахолоджене сонце встає.

У морозні потемки примарні
З вишини через марева хмарні
Розсіває проміння своє.

А зима в мерехтінні світанку,
Підморозивши ніч наостанку,
У вікно підглядає тихцем,

Як у мить ароматну ласкаву
Бовтнув місяць цитриною в каву
І розтанув на дні з морозцем.

Не відчую в думок оксамиті
Це сум’яття духмяної миті –
Тільки спраглим ковтком осягну.

Ніч спливає за виплески пінні,
Тане місяць у кави глибіні…
Тобі цукру чи солоду сну?

Мріють сутінки неба габою,
Густо плинуть у диво напою.
Пий, не пий, а на денці все є,

Ні, не сон то – загравою сходу
Крізь зимову морозну марноту
Насолоджене сонце встає.




Рубрика твору: Світ душі
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 54
Опубліковано: 18.12.2018 07:18





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 
Рецензії


Влад Сокол   [vovan.angeles]   Додано 19.12.2018 в 03:20   Рецензія: позитивна

Чудово, загадково, навіває спокій місячної нічної тиші. Ваші глибокі почуття натхнення передаються людям.





 
Тетяна Чорновіл   Додано 27.12.2018 в 08:23

Безмежно вдячна Вам за увагу і добді слова відгуку. Мені дуже приємно.



 
Тетяна Чорновіл   Додано 27.12.2018 в 09:23

"добрі" ))) Вибачте за "очеп"ятку". Помилки вмію в коментарях робити, а виправляти їх у Хаті Читальні не навчилася ще))



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи