chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Мудрість

[Влад Сокол]  Версія для друку


Жаль, що старенькі, як діти стають,
Мріють, щоб старість не завадила путь.
Жити, творити і радість нести,
Щоб молодь змогла, дійти до мети.

Хіба старенькім багато ще треба,
Їхнє життя, близьке до неба.
Життєва доріжка — це спогадів суть.
І трішки поваги, що люди дають.

Комп'ютер, айфон, електроні газети,
В стрімкому прогресі, потрібно їм жити.
А діти й онуки прогрес поважають.
Уважити стареньких вони забувають.

Старенькі в житті - як осінній листок,
Ніби потрібен - який з нього прок.
В творче життя вони космос сягнули.
І волають, щоб їх в путі не забули.

Життєва свіча, так швидко згорає,
Не встиг оглянуться, як старість вже дбає.
Людина, повинна про це пам'ятати: -
Поважати старих, як себе поважати.



Рубрика твору: Лірика цивільна
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 34
Опубліковано: 19.12.2018 21:58





© Copyright: Влад Сокол



 
Рецензії


Тетяна Чорновіл   [TETYANCH]   Додано 27.12.2018 в 08:31   Рецензія: позитивна

Ваш вірш сколихує добрі душевні почуття. Згодна з кожним словом.





 
Влад Сокол   Додано 31.01.2019 в 04:40

Вдячний, що до душі.
Бажаю Вам творчості.



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи