chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Дерева спалахами свічки...

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Переклад вірша Варлама Шаламова
«Деревья зажжены, как свечи»,
«Сумка почтальона»


Дерева спалахами свічки
В тайги глушні.
Жаріють гір вершки, мов з пічки
На черіні.

Туди й мені огненні віхи
Вказали путь
Крізь перешкоди не для втіхи
Й туману муть.

Мій шлях, що черв’яком ятриться,
Пройду колись
З бездонь біблійної криниці
В небесну вись.

І недалека ще рівнина
У хмар вінці
Журливо визирне й ревниво
На міфи ці.

І здасться їй, що дуже скоро
Настане час –
Завалами поглинуть гори
Померлих нас.

Та все ж не щезне марним слідом
В століть імлі
Нескорена зимою й літом
Душа землі.

Рівнини маячіння нижні –
Не прийме світ.
Ми не сильніші, ніж колишні
За сотні літ.

___

Деревья зажжены, как свечи,
Среди тайги.
И горы сломаны на печи,
На очаги.

Вот здесь и мне горящей вехой
Намечен путь,
Сквозь путешествия помеху,
Тумана муть.

И, как червяк, дорога вьется
Через леса
Со дна библейского колодца
На небеса.

И недалекая равнина,
Глаза раскрыв,
Глядит тоскливо и ревниво
На этот миф.

Казалось ей, что очень скоро
Настанет час –
Прикроют взорванные горы
Умерших нас.

Но, зная ту тщету столетий,
Что здесь прошли,
Тщету борьбы зимой и летом
С душой земли,

Мы не поверили в надежды,
В равнины бред.
Мы не сильней, чем были прежде
За сотни лет.




Рубрика твору: Поетичні переведення
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 15
Опубліковано: 27.12.2018 08:21





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи