chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Легко згаснути мені...

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Переклад вірша Варлама Шаламова
«Мне недолго побледнеть»,
«Высокие широты»


Легко згаснути мені,
Остовпіти вдалині.

Як не вмру, здолавши страх,
То промерзну на вітрах.

Втім, тужити зась мені,
В ліжко вп’явшись при стіні.

Бо ж і куля вся земна
Наскрізь буде крижана.

Я морозу не боюсь.
Я сльозами обіллюсь.

Сльози – жаром по щоці,
В мене очі – промінці.

З рота розрізу зійшла
Потаємна мить тепла.

Ось ятриться з язика
Туга болісно жарка.

Розпече тороси бід
І висот арктичних лід.

Я до будь-кого прийду,
Ніби десь там у саду.

За рукав зблизька візьму
І в лице гукну йому:

Інвалід, дружище, я.
Ох, болить душа моя!

Все, що знав я без пуття,
Ті скрижалі мук буття,

Вік, закутий у льоди,
Тут, зі мною, назавжди.

І піду в свій дім сліпцем,
Вище юрмищ, манівцем.

Шлях настукаю ціпком
Між народу потайком,

Занімівши на ходу…
Я не псих – додому йду!

___

Мне недолго побледнеть
И навек остолбенеть.

Если ж только не умру,
То продрогну на ветру.

Впрочем, что мне горевать
И держаться за кровать.

Если даже шар земной
Будет вовсе ледяной,

Я мороза не боюсь.
Я слезами обольюсь.

Мои слезы – горячи,
У меня глаза – лучи.

У меня в разрезе рта
Затаилась теплота.

Пусть сорвется с языка
Раскаленная тоска.

Пусть она расплавит лед
Всех арктических широт.

Я к любому подойду,
Будто где-нибудь в саду,

Крепко за руку возьму
И скажу в лицо ему:

Я, товарищ, инвалид.
У меня душа болит.

Все, что знал когда-то я,
Те скрижали бытия,

Правду жизни, правду льда
Я запомнил навсегда.

И пойду домой – слепой,
Возвышаясь над толпой.

Палку высуну вперед,
Пробираясь сквозь народ.

Не безумный, не немой,
Я иду к себе домой.




Рубрика твору: Поетичні переведення
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 13
Опубліковано: 05.01.2019 07:52





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи