http://www.chitalnya.ru/

Насолоджений ноктюрн

Зимна ніч у потемків оману
Через сито густого туману
Сутінкову засіяла мить,
На вітрах захурделивши трохи.

І розсипала трепетні зорі
На простори небес неозорі
Аж за обрій, де сонце скимить
У колисці жаркої знемоги.

Та й зійшла за чекання габою
На солодке безумство напою.
Лиш пригублю ту звабу хмільну –
Всю до денця відчую ковтками.

Й там, де зір насолоджені тіні
Мліють у ліхтарів мерехтінні,
Тепла хвиля нестримного сну
Хлине спраглої рими рядками.




Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 10.02.2019 09:38