http://www.chitalnya.ru/

Так довго взимку я дочікуюсь світання

Так довго взимку я дочікуюсь світання,
Під ранок сон щось зовсім не бере,
Але на краще вистраждане сподівання
В душі моїй ніколи не помре.
Люблю дивитись на засніжені простори,
Як біле щось пухнасте сиплеться згори,
Поля, ліси, і ріки, і високі гори,
І сміх щасливий дітвори.
Коли всі діти грають собі в сніжки,
А в мене в мить цю купа різних справ,
Щоб повернутись ще хоча б на трішки
В дитинство - все би я віддав!
Працюю, а дітей у вікнах бачу,
По вуха уже снігу намело,
Я надзвичайно всім їм вдячний
За знов пригадане тепло.
З них кожен в світ піде колись широкий
І зійде щира посмішка з лиця,
Нпвколо краєвид не тішитиме чиєсь око,
Не кажу вже про змучені серця.
Бажаю ж, діти, щоб таке не скоро сталось,
Хай радісними будуть завжди ваші сни,
Й завжди щоб ви на краще сподівались,
Коли в життя доросле прийдете всі ви!



Автор: Дмитро Овсієнко
Рубрика твору: Лірика пейзажна
Опубліковано: 14.02.2019 22:34