http://www.chitalnya.ru/

Березень.

Чутно сплю, бо чують вуха.
За вікном в темноті:
Реве, стогне завірюха,
Виє вітер в самоті.

Він із снігом в вікно рветься,
В димоході завива.
І вздовж стріхи пронесеться,
Як табун конів пробіга.

А у хаті - так затишно,
Під одіялом теплота.
Чутно, десь шкрибеться мишка,
Та очі морить дрімота.

Та на ранок сонце світить,
Як нічого й не було.
Сніг і сонце очі сліпить,
А навкруги білим-біло.

Ні доріжки, ні стежинки,
Замети снігу до вікна.
Діти бавляться в сніжинки,
На порозі вже весна.



Автор: Влад Сокол
Рубрика твору: Лірика пейзажна
Опубліковано: 25.03.2019 08:06