http://www.chitalnya.ru/

Ми хто?

Сучасна інтерпретація давнього вірша «Хто ми»

Ким були ми – вже забули
Хто ми є – не треба знати.
Десь колись вiд когось чули:
Ми – хохли
i хохленята.

Тi слова, що ще малими
Нас навчили шанувати,
Стали нам давно чужими,
Бо хохли
i хохленята!

Кусень сала плюс неволя –
Все що треба нам бажати,
Бо така вже наша доля,
Ми – хохли
і хохленята.

Коли треба при нагодi
Продамо вам маму й тата,
Недарма ж нас у народi
Звуть хохли
i хохленята,

Вражих утисків зазнали?
Всі вперед! (Де крайня хата…)
Може ви нас не впiзнали?
Ми хохли!
I хохленята ...

Будем кланятись низенько,
Зайдам в очi заглядати…
Бо раденькi, що дурненькi…
Бо хохли
i хохленята ...

Хто там каже про свободу?
Ми раби – і тема знята!
Нас три чверті від народу –
Всі хохли
і хохленята.

Не проймаймося печаллю
В темні дні чужого свята,
Биймо… глупством по роялю –
Ми ж хохли
і хохленята.

З «руськім міром» ми… «согласні»,
Та незгодних… ой багато!
Тож заціпимось, як блазні.
Ш-ш-ша, хохли
і хохленята.




Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Сатиричні вірші
Опубліковано: 23.04.2019 08:39