chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Кохання навіки.

[Влад Сокол]  Версія для друку


Вперше зустрілись, в садах все цвіло,
Ти в серце ввійшла й неспокійно воно.
Стан твій дівочий й довга коса,
Принадна усмішка й дівоча краса.

Тебе зустріти я мріяв давно,
Моє ти кохання, що серцю дано.
Пара моя ти, моя ти зоря,
Хлопчача надія у серці була.

Довго вагався я мріяв, гадав,
Що б при знайомстві, щоб я сказав.
Кроком ступив, та й рішив підійти,
В моєму серці горіли, її очі — зірки.

Хлопець я - як вільний орел,
Та зашарівся казалось завмер.
Ти лебідка, така ніжна була.
Ласково всміхнулась й ніби пливла.

Давай ми обоє ввись злетимо,
І вільному вітру підставимо крило.
Хай доленька нас не минає
Серця обоюдно кохання єднає.

Кохання жіноче - міць Неба й Землі,
Кохання мужчин - це добробут сім’ї.
І кохання людське у віках не згаса,
Де сплелися кохання й природна краса.



Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 72
Опубліковано: 09.05.2019 07:34





© Copyright: Влад Сокол



 
Рецензії


Тетяна Чорновіл   [TETYANCH]   Додано 16.05.2019 в 11:32   Рецензія: позитивна

Чудовий вірш. Ви знайшли вдалі і правильні слова про кохання,
хоч кажете, що слова йому й не потрібні.
Потрібні і важливі, просто іноді не обов"язково промовляти те,
що очі і серце давно виказали.





 
Влад Сокол   Додано 20.06.2019 в 06:04

Дякую. Я заглядую на сторінки Хати дуже мало. Так як знаю, що майже не читають. Можливо це й не потрібно.



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи